За умов високої-температури (наприклад, внутрішня температура більше або дорівнює 100 градусам) руки можуть відчуватися трохи гарячими, але стандартне обладнання не буде «надто гарячим на дотик».
Високі температури передаються до рукоятки через металеву конструкцію, особливо металеві ручки, які мають високу теплопровідність і легко нагріваються.
Теплове випромінювання, створюване високими температурами, викликає підвищення температури рук синхронно з температурою навколишнього середовища; чим вище температура і довша тривалість, тим помітніше нагрівання.
У міру того, як температура навколишнього середовища поступово підвищується і наближається до допустимої межі, стійкість дерев’яної ручки до деформації поступово зменшується. Як правило, короткочасна межа -високої{2}}температурної стійкості деревини становить 150-200 градусів. Якщо температура знаходиться в межах цього діапазону, ручка може не продемонструвати суттєвої деформації протягом короткого періоду (наприклад, від кількох хвилин до десятків хвилин), але поверхня може стати трохи м’якою через накопичення тепла. Однак, якщо протягом тривалого часу піддаватися впливу навколишнього середовища близько 180 градусів, його внутрішня молекулярна структура поступово пошкоджується, а мережева зшита структура зазнає локалізованого розриву, що призведе до незначних змін розмірів кульки ручки, наприклад незначного збільшення діаметра або неправильної форми.
Коли температура перевищує 200 градусів, ризик деформації дерев'яної ручки кулі значно зростає. За таких високих температур велика кількість перехресно-з’єднаних зв’язків у молекулярній структурі розривається, порушуючи первісну стабільну структуру та спричиняючи помітне розм’якшення кульки ручки. Якщо в цей час піддаватися зовнішнім силам, таким як сила захоплення оператора або тиск від вібрації обладнання, він дуже сприйнятливий до деформації, що потенційно може проявлятися у вигляді локальних вм’ятин або повного скручування. Водночас висока температура також може спричинити появу тріщин на поверхні деревини. Це пов’язано з тим, що пошкоджена внутрішня структура знижує міцність матеріалу, роблячи його нездатним протистояти напругам, спричиненим тепловим розширенням і стисненням.